початок І тут саме час спробувати відповісти на класичне питання феміністської критикині Шошани Фельман: “Чи достатньо бути жінкою, щоб говорити як жінка” [5, 3]. Жіноча проза (та менш запитані сучасним літературознавством такі функціональні різновиди цього терміну як “жіноча поезія” чи “жіноча драматургія”) – не є жанровою категорією у звичному, скажімо, бахтінському чи ОПОЯЗовському розумінні жанру. Коли говорять про жіночу прозу, йдеться про визначення соціокультурного [Див.: 29] та цілісного... read more
