Присмеркло. Марвні зажужми Плазвали у ріві Та вусі сахи нишками Кокшились, як снаві. Дюжохондра бережись тепного Жалвіє він й кусмує! І Робоща, сино, бозвого, Що гучнорико зує. Узяв він щіч і мет разючі. Під денивом Тумтум Стожить він вітний, наче снуча; І ярвий в нього сум. Зяяв під денивом, садучи, І знаптом громограх! Це Дюжохондр щевучий Житить и сиче : "Раааххх!" Раз-раз! І два. і далі Лежво чманіле - дзиньк! І Дюжохондр надалі Від гук його заник. Течас, мій хлопчик, не хвалюй... read more
