* * * Пришедши однажды, она [Ликера] стала жаловаться на Шевченка: — Сердитий такий, побачив у графині воду, що забула днів зо два перемінить, та так кричав на мене, так кричав!.. Ще й ногами тупав... — Не піду за його!.. — решительным тоном заключила она. — А як же буде? — спросила мать. — А так і буде, що заберу усе, що він мені дав, а за його таки не піду!.. Такий старий, поганий, ще й сердитий!.. Мать ничего на это не... read more